понеділок, 6 жовтня 2014 р.

Ода тандиру

Подумав собі, ну не можливо безперервно існувати у напруженні, в яке нас затяг кремлівський карлик своїми амбіціями - іноді мозок має переключатися на щось приємне. От саме так і народилася в мене ця хвалебна ода.      

Вперше я почув слово "тандир" весною цього року - мої друзі-ресторатори, яких я дуже люблю і поважаю, пригостили мене м'ясом, запеченим на моїх очах в цій дивовижній узбецькій печі. Мені навіть стало соромно: я, бувалий турист-позашляховик, який перколесив Казахстан вздовж та поперек і не раз бачив цю незвичайну конструкцію на подвір'ях аборигенів, так і не спромігся тоді дізнатися назви.

Тож, ідея придбати тандир не довго точила мозок моєї сім'ї - рішення було прийняте вже через тиждень після першого знайомства з цим дивовижним пристроєм. Друзі-ресторатори готові були надати контакти постачальника, втім я вирішив пройти цей шлях самостійно. Ну дійсно, навіщо купляти собі ту ж саму модель?

Наша волонтерська діяльність тепер відокремлена в окремий блог

Шановні друзі!

Наша благодійна робота набирає різних форм та напрямків, у зв'язку з чим її інформаційну підтримку я відокремив в окремий блог: nebayduzhi.blogspot.com

Надалі всі звіти та повідомлення я буду публікувати саме там, а на інших ресурсах тільки посилатися на них.

З повагою,
Олександр Денисенко