Як провести акцію "Вставай Україно!" 18 травня в Києві

Як декларують організатори акції, її головне завдання полягає в тому, щоб зібрати настільки вражаючу кількість людей, що влада нарешті побачить в громадянах реальну небезпеку для себе. Втім виступи політиків, громадських діячів, політичних оглядачів (зокрема в політклубі на ТВІ) не свідчать про абсолютну впевненість в досягненні успіху. Кількість мітингарів, менша за 50 тис, вважатиметься провалом.

Тож я хочу запропонувати спосіб, який, на мою думку, дозволить зібрати багаточисельний мітинг. І полягає він в тому, щоб залучити до київської акції велику кількість не киян, людей з регіонів. Саме в регіонах головний потенціал акції - всі ті люди, що виходили на мітинги в обласних центрах при певних умовах здатні бути в Києві 18-го. І ці умови наступні:

1. В публічних виступах організатори мають акцентувати на розважально-відпочивальний характер акції - мовляв, завітайте до Києва на вихідні, разом з мітингом подивитесь пам'ятки давнини, квітучі каштани і т.п.

Дуже важливо сказати людям правду: саме 18-го ніяких силових дій не передбачається, опозиції потрібні тіла для масовки. Військовою мовою - це такі собі навчання, перевірка можливості оперативно зібрати значну кількість небайдужих громадян  Тобто масові активні акції неминучі в найближчому часі, втім 18-го ми маємо тільки перевірити самих себе на здатність гуртуватися.

2. Це головне - організатори акції мають створити комунікацію бажаючих відвідати Київ з тими киянами, хто здатен безкоштовно прийняти гостей в своїх оселях.

А таких дуже багато! Я сам здатен прийняти дві-три сім"ї, майже кожний мій знайомий - теж небайдужий, і я впевнений, таких киян чимало.

Я спираюся на цікавий феномен ментальності переважної кількості киян - витягнути їх на активні дії вкрай важко, вони себе ні яким чином не бачать на передовій барикад, втім підносити патрони вони згодні. Їх мотивація полягає в тому, щоб втішити себе (а іноді й хизуватися один перед одним), що не був осторонь подій і, як міг, зробив свій внесок у важливу громадську справу. Згадайте 2004-й - більшість киян відзначилися тим, що підносили харчування, одяг, гроші, надавали свої оселі, але мітинг відпрацьовували в основному гості Києва. Тож так буде і 18-го.

Одна тільки проблема, всі ці небайдужі кияни не знають, кому і як запропонувати свою гостинність. Тому треба терміново створити елементарний інформаційний ресурс, що міг би познайомити гостей з киянами заздалегідь, ще до 18 травня, або хоча б надати перелік бажаючих приїхати до Києва з певними рекомендаціями, щоб кияни змогли б повибирати гостей з цього списку.

Тобто вже сьогодні вкрай потрібен надійний інформаційний посередник, який максимально унеможливить потрапляння в оселі киян криміналу або провокаторів. Ну хіба важко регіональним партійним структурам Батьківщини, Удару та Свободи зібрати списки бажаючих їхати до Києва, а центральним структурам - списки небайдужих киян?

Тож вийшло б так, що витрачаючись тільки на подорож до Києва, люди отримали б чудовий відпочинок вихідного дня - з вечора п'ятниці до вечора неділі. Я вже не кажу про користь нових знайомств, про те, що чимало киян під впливом гостей теж подалися б на майдан і т.п.

3. Всі  мітингарі мають ідентифікувати себе і звісно не партійними символами. Та ж сама стрічка на одязі, чи на на антені авто має на кожному кроці нагадувати поза майданами, що ми не поодинокі. Необхідно терміново в опозиційних ЗМІ проголосити конкурс на розробку дизайну такої стрічки. Ось мій варіант - чорна стрічка з червоною діркою від пострілу, як натяк на славнозвісний малюнок, по якому хлопці отримали ув'язнення

4. Організатори мітингу мають домовитися з небайдужими власниками київських ресторанів про суттєві знижки (до 50%) 18-го та 19-го травня всім відвідувачам, що мають на собі ідентифікатор мітингаря (туж саму стрічку на одязі). Велика  кількість гостей столиці навіть при таких знижках забезпечить хороший дохід рестораторам, проте люди одразу відчують гостинність і підтримку. На мою думку, ця домовленість не повинна бути публічною, ресторану не потрібно декларувати це в меню - просто в момент розрахунку офіціант має повідомити клієнта про персональну знижку від адміністрації в якості підтримки його небайдужості. Кращого натхнення навряд чи можна отримати після такого обслуговування.

5. Треба врахувати помилки акції 2-го квітня під Верховної Радою.
Великий прокол організаторів був в тому, що вони не змогли утримати людей, які по Грушевського підходили до задніх ешелонів натовпу, топталися 20 хвилин й шли додому. Просто їх там не було чим зайняти, адже виступи лідерів було не видно й не чутно, ще й "молоді регіонали" робили шумову завісу. А запобігти цьому було дуже просто - кожні 100 метрів по Грушевського розставити на оперативних міні трибунах (бодай звичайних табуретках) спікерів, які б здатні були вести діалог з мітингарями. За моїми оцінками, аби людей утримали таким чином хоча б протягом 2-х годин, мітинг був би втричі більшим.

Тож пропоную 18-го травня випробувати новий формат мітингу - зробити певну його децентралізацію. А якщо влада не надасть можливість збудувати потужну центральну трибуну, децентралізація мітингу стане просто рятівною.

Для цього організатори мають домовитися з 50-100 спікерами, людьми публічними, які сприймаються суспільством, як радикальні опозиціонери, про активну роботу на мітингу. Таких навалом що дня в телевізорі, тож зробити це не складно. Але ці спікери мають зрозуміти - це буде важка робота на виснаження, вони мають бути не в статусі гостей мітингу, а в статусі масовика-затійника. Звісно, краще, аби це були не партійці, а відомі журналісти та громадські діячі - їм суспільство довіряє більше.

Має бути розроблена проста розкладна, вручну пересувна, конструкція,  яка дозволить спікеру піднятися на 2 метри над натовпом (щось схоже на легку алюмінієву драбину), а також призначена відповідальна людина за таку міні-трибуну. Заздалегідь мають бути сплановані місця розташування 20-30 таких трибун, але розгортати трибуни треба оперативно прямо під час мітингу, коли відповідальний побачить що в запланованому місці зібрався натовп певної кількості. Далі трибуна розгортається, відповідальний сповіщає про готовність трибуни закріпленим за нею спікерам, які миттєво починають роботу. Таким чином, нова трибуна має оперативно з'являтися там, де людям вже складно почути і побачити найближчого виступаючого.                            

При такій організації мітингу спікеру не потрібна надпотужна звукова апаратура, адже коло його слухачів буде обмеженим, а зусилля провокаторів на кшталт "молодих регіонів" будуть марними - перекричати здалеку такого спікера не вдасться. Такий формат дозволить спікерам розмовляти не гаслами, а живою мовою, вести дискусії з оточуючими людьми, періодично надавати виступ простим людям, що знаходяться поруч.

6. Наприкінець, у випадку успіху, тобто якщо вдалося таки зібрати стотисячний мітинг, треба показати владі зуби (але поки ще боляче не кусати). Мова йде про сплановану дію, яка стане порушенням певної владної заборони. Дія, яка покаже людям, що влада безпорадна щось забороняти перед такою силою. Наприклад, якщо буде заборонене мітингування під кабміном, навмисно прийти до нього і обклеїти будівлю антиурядовими наклейками, або за допомогою альпіністів розмістити в руках тієї пані, що стоїть на майдані, плакат з побажаннями Януковичу. Звісно, подібна дія має бути таємною, щоб не дати владі можливість підготувати контрдію.