Січневі свята 2013 року принесли довгоочікуваний подарунок від опозиціонерів-мовний законопроект № 1233. (авторами є шановні панове Яворівський, Фаріон та Матіос). Законопроект, який анонсувався як справжня альтернатива горезвісному закону Колісніченка-Ківалова.
Разом з публікацією проекту на порталі Верховної Ради відбулися певні його коментарі в ЗМІ безпосередньо авторами, де проголошувалася відкритість щодо сприйняття дискусій стосовно законопроекту. Тож в черговий раз, переглянувши виступ пана Яворівського на ТВІ, вирішив таки повідомити авторів про своє враження про законопроект, адже e-mail кожного продекларований на сайті ВР.
А написати було про що. Автори законопроекту так і не позбулися типових вад майже всіх щирих захисників української - законопроект не дав суспільству відповіді на головне питання: з якої такої причини українська мова повинна мати преференції в Україні?
Я знаю російськомовних співгромадян, які, прочитавши в преамбулі законопроекту про виключність української мови, як мови титульної нації, одразу викинуть цей документ в смітник. Якщо ми хочемо, щоб закон (якщо буде прийнятий) виконувався, він має сприйматися громадянином, як необхідний для державного будівництва інструмент, а для цього треба надати всі зрозумілі адекватній людині пояснення.
Тож я надіслав кожному авторові проекту свої пропозиції щодо змін певних статей, розраховуючи бодай на відповідь, про те що мій лист був розглянутий. Втім, вже як 2 місяці я не отримав жодної відповіді, що дає мені підстави вже не сподіватися на це і зробити мій лист публічним.
