Двомовність в Україні: відповідь братам Капрановим

Якось на сторінках УП відомі письменники брати Капранови висловили, як на мене, досить дискусійне ствердження про те, що державна дво - або багатомовність є дуже обтяжливою для функціонування держави з суто прагматичних міркувань. Мовляв, багатомовність, як  інструмент державного управління, не може бути ефективною - скажімо, як керувати військом в умовах державної багатомовності? 

Оскільки моє уявлення про багатомовність сильно відрізняється від поширеного в українському інформаційному просторі, я розповів письменникам про свій погляд на цю проблематику дописом на їхньому персональному сайті http://kobzar.com.ua, який я й вирішив опублікувити на своєму блозі:

Мерітократична утопія

Активізація процесів створення нових політично-громадських організацій в Україні цілком зрозуміла – сучасне політичне безладдя та дискредитована еліта спонукають одних громадян до проявів патріотичної активності, іншим відкривають шляхи для політичної кар’єри. 

Може не всі такі організації зареєстровані в Мінюсті належним чином, втім Інтернет рясніє від масштабних рятівних соціально-політичних проектів, які закликають розчарованих громадян до приєднання. 

Один з таких, під назвою “Мерітократична партія України”, просуває український юрист Ігор Шевченко, біографія якого свідчить про вишукану освіту, чималий досвід громадської діяльності та співпраці з владними структурами.

Творчий вечір Василя Шкляра в Києві

Про те, що творчий вечір дуже популярного сьогодні письменника відбудеться в Києві 23 червня, я дізнався випадково, заглянувши на блог Сергія Пантюка на УП. Одразу охопило здивування - як же це так, творчий вечір автора останнього українського бестселеру, справжнього народного лауреату, людини з чітко визначеною противладною позицією, і жодної інформаційної підтримки ЗМІ - ні телебачення, ні радіо ніяк не попереджали про цю подію.

Втім, коли вже розпочалася зустріч в будинку художників, що на Львівський площі, я зрозумів, що реклама заходу дійсно була б зайвою - зал був заповнений майже вщент, заповнений людьми не випадковими, а тими, хто дійсно чекав і бажав цієї зустрічі.

Ще одна записка українського самашедшого

Пропоную цікавий ребус.

Відомий політик та державний діяч зробив яскраву промову в стінах Верховної Ради. Вкрай схвильований станом справ в Україні, він з нещадною критикою накинувся на владу ...

Втім, читайте самі, та спробуйте здогадатися, хто ж це він, такий видатний борець за світле майбутнє України:

Мій перший допис

Оце ще вагаюсь, чи дійсно потрібен мені персональний блог....

Чи вийде з мене справжній блогер, в тому розумінні, що це комусь буде цікаво читати?

Начебто і є що сказати, втім щось стримує хапатися за клавіатуру та безоглядно вибивати з клавіш пилюку. Адже привите з радянських часів щеплення поваги до друкованого слова витягує з підсвідомості цю безглузду внутрішню відповідальність - раптом напишу дурницю, а раптом з помилками, чи взагалі пропаде натхнення в той час, коли на мої дописи хтось чекатиме ...

Безумовно, це смішно, з огляду на те, як сьогодні поводиться молодь в інтернеті. Іноді здається, що якби в них була б бодай мінімальна відповідальність за надруковане, то власники соціальних мереж просто збанкрутіли б.